Company Logo

slide 1 slide 2 slide 3

Вхід для користувачів

Зараз на сайті

На сайті 13 гостей та немає учасників

Статистика відвідувань

mod_jvcountermod_jvcountermod_jvcountermod_jvcountermod_jvcountermod_jvcountermod_jvcounter
1
135
980
2802
210449
192.168.0.146

Соціальні мережі

Share

Легенда Костянтинівського краю

 Серед багатющих скарбів усної народної творчості українського народу особливе місце посідає легенди.

Це перекази дідів-прадідів про події давніх часів, оповиті таємничістю.

Чимало легенд, що передаються з покоління в покоління, пов’язані з нашим Прибузьким козацьким краєм.

… Давно то було. Ще за часи давні, козацькі, коли саме степове повітря дихало вольницею, жили тут козаки, вони боронили українські землі від чужинців, від розбійницьких набігів татар.

Бузький Гард. Бузький Гард - один із найцікавіших історичних районів півдня України, а саме біля смт Костянтинівка. Тут відкриті унікальні пам'ятки величезного хронологічного діапазону - від кам'яної доби до Бузького козацтва.

Слово «гард» має декілька значень, Самі запорозькі козаки вживали лексему «гард» у значеннях: 1) споруда для перекриття шляху рибі, щоб виловити її; 2] риболовецький завод; 3) камінна загата через річку для переходу з одного берега на другий. Крім того, слово «гард» часто вживали у значенні урочище, поселення, Бугогардівська паланка, центр паланки.

Як геоландшафтний комплекс урочище Гард являє собою глибокий вузький каньйон з крутими скелястими берегами, серед гранітних брил якого тече Південний Буг, утворюючи тут один із найбільших порогів, завдовжки понад 0,5 км. 3 лівого берега нависають три великі вже згадувані скелі – Сова, Брама і Пугач. 3 лівого берега урочище Гард починається скелею Сова. Навпроти скелі Пугач, посеред річки, розташований скелястий, порослий травою та деревами острів Гардовий (зараз носить назву Клепаний).

Практично кожен найменш примітний шматочок місцевості вздовж Південного Бугу на відрізку від Мигії до Костянтинівки має свою назву:

Проточанська скеля,

Коржів шлях,

Татарський брід,

Ониськова Пристань,

Скеля Пугач.

Козаки Гарду над Бугом, як відомо охороняли кордон Вільного Запоріжжя. В сутичці з Яничарами, розповідає одна із легенд, від сотні Пугача залишилася жменька воїнів. Коли вони повернули коней до річки, зраділи чужеземці: "Полонимо козаків, адже не можуть вони птахами перелетіти Буг". Захопився ворог гонитвою. На всьому саку кинулися запорожці з кручі в бурхливий потік, захопивши своїх переслідувачів. На скелі залишились сліди підкови коня козака Пугача.  За розповідями, знаходилася у прямовисній вертикальній стіні скелі Пугач печера В’язниця. Її ще називали запорозькою тюрмою. Вхід до неї був на кілька сажнів вище від поверхні води і на кілька аршинів нижче гребеня скелі. В неї опускали на мотузці  чи ланцюгах в’язня який вибратися звідти не міг.


Скеля Пугач

На скелі Пугач не ростуть мохи.

її гарячий вітер обдуває,

Козацький Буг потоками стрічає —

Який тут в біса мох чи лопухи?

Зі скелі проступа козацький профіль.

I сміх відлунює на островах.

Та вгадується з сміху Мефістофель -

Що він віщує на шмальких вітрах?

Не заарканений ні ворогом, ні часом,

Тут Пугач все сміється з ворогів.

Зі степу лине гуркіт автотраси,

Підм'явши давні тупоти підків.

Неподалік у скельнім моноліті,

Тунель вирубують, одвічний спокій рвуть.

Іде прогрес машинною ходою

Та що в залізнім гуркоті гряде?

Хай він іде нарівні за добою -

Але на рівні наших душ іде.

І.О. Брашеван  (Арбузинський поет)

Запорозький Гард

Щумить, гримить Запорозький Гард —

Урочище, пороги, скелі й води,

Козацькі переправи й переброди

Форпост і гайдамацький ар'єргард.

Опівночі, при місяці, встають

Будівлі, оборонної паланки,

Чутка сторожа ходить до світанку,

Татарська ніч тамує давно лють.

Шумить стихія, стогнуть дерева,

Вітри й пожари стіни розметали.

А на вітрах - легенди, біль, слова...

Пішло із димом, що горіть могло,

Зітліла школа із каламарями,

Та не зітліло слово і зело.

Та пам'ять пророста з землі тернами

I в кожну, що темна і чутна,

Стають дві постаті похмурі,

Тінь Пугача, нетяги - козака.

I Сави Чалого — тінь зрадника і шкури,

Гримлять пороги вранці і вночі, -

Відлунюють лиш зрячими серцями

I замкнена стоїть могутня Брама –

Лиш людська пам'ять береже ключі.

Легенди про Пугачеву скелю складено багато. І хоча ми добре усвідомлюємо, що справжня історія має бути написана без міфів, нам не вдається обійти їх і не помітити. Не забуваємо також, що легенди – це народне тлумачення власної минувшини.

Список використаних джерел:

1.Ковальова О.Ф. Бугогардівська Паланка / О.Ф. Ковальова.- Миколаїв: Іліон, 2011.- 300с.



Випадкове зображення

dscn0954.jpg

Опитування

Як часто Ви відвідуєте бібліотеку?

Раз на рік - 20%
Раз на місяц - 13.8%
Раз на тиждень - 10.8%
Кожен день - 52.3%
Жодного разу - 3.1%

Total votes: 65

Відео про бібліотеку




Copyright ® 2012; Vyzer O.M.; E-mail: vyzer62@gmail.com