Company Logo

slide 1 slide 2 slide 3

Вхід для користувачів

Зараз на сайті

На сайті 49 гостей та немає учасників

Статистика відвідувань

mod_jvcountermod_jvcountermod_jvcountermod_jvcountermod_jvcountermod_jvcountermod_jvcounter
163
164
448
2386
210033
192.168.0.146

Соціальні мережі

Share

МЕМОРІАЛЬНА_КІМНАТА

 М А Р К А     Л У К И Ч А

К Р О П И В Н И Ц Ь К О Г О

в  Новокрасненській ЗОШ

ПУТІВНИК

Меморіальна кімната Марка Лукича Кропивницького була відкрита до 165-ї річниці від  дня народження видатного українського режисера, актора і драматурга, одного з фундаторів всесвітньо відомого театру Корифеїв, як дуже влучно назвав український театр другої половини ХІХ століття знаменитий російський театральний діяч Костянтин Станіславський.

Відкриттю меморіальної кімнати передувала тривала науково-дослідницька і пошукова робота. Творча група «Маркові онуки», яка почала працювати над її створенням, змінювала свій склад, але незмінним залишалося бажання увічнити пам’ять славетного земляка.

В меморіальній кімнаті зібрані численні експонати, які дають змогу ознайомитися з життям і творчістю М.Л.Кропивницького. На жаль, незначна площа кімнати не дала змоги розмістити їх зручно для відвідувачів, але, як   говорить народна мудрість, «В тісняві, та не в кривді».

Експозиція починається портретом драматурга, що є копією портрета роботи художника Михайла Хмелька, автора відомого полотна, присвяченого Переяславській Раді. Цю копію зробив випускник школи, художник-аматор Микола Сітьков. Учні звернули увагу на  те, що на жодній відомій їм фотографії в Кропивницького немає таких розкішних вусів. Мабуть, таким художнім вимислом автор портрета   хотів підкреслити український козачий характер актора. Але це тема  для майбутніх дослідників.

Поряд - невелика бібліотечка, яка складається з книг Марка Лукича різних років видання. Особливу увагу привертає книга, видана в березні 1941 року, в якій збереглися позначки арбузинських акторів-аматорів, які  ставили  п’єсу «Пошилися в дурні», ймовірно, вже в післявоєнний період

Цікаво, що в передмові найновішого збірника творів письменника, який є в цій бібліотечці, перебуванню Марка Кропивницького в нашому селі надається значна увага, і хоча ця передмова

Твори М.Кропивницького різних років видання: на передньому плані книга, видана в 1941 році.

містить багато фактичних помилок, харківські видавці заслуговують нашої подяки.

Марко Лукич Кропивницький народився в селі Бежбайраки на Єлисаветградщині (нині – село Кропивницьке Новоукраїнського району Кіровоградської області). Коли Маркові було всього два роки, тато майбутнього    драматурга переїхав в село Катеринівку (сьогодні це частина села Новокрасне Арбузинського району Миколаївської області), де служив економом у князя Кантакузина. Тут же, в  Катеринівці, народився молодший брат Марка - Володимир. Мати - Капітоліна Іванівна була подругою княгині і весело проводила час в прогулянках і розвагах. Такі розваги закінчилися тим, що вона покинула Луку Івановича і втекла з офіцером-гусаром, який служив в кавалерійській частині в Новокрасному, до Бобринця, куди того перевели по службі, взявши з собою малого Володю і залишивши Марка та його старшу сестру Ганю батькові. Луці Івановичу нічого не залишалося, як одружитися. Він викупив з кріпацтва няньку своїх дітей – місцеву дівчину Явдоху Петлішенко і одружився з нею. Ось тут і починається катеринівська гілка родини Кропивницьких. Явдоха народила Луці Івановичу сина Олександра.  Та щастя було недовгим. Явдоха полюбляла випити і навіть народження сина не зупинило її, тому Лука Іванович вимушений був її просто прогнати.

Олександр жив і виховувався у старшої сестри на Сочевановому хуторі поблизу Бобринця, потім працював ковалем, і нічим особливим не відрізнявся від односельців, а от його діти… Марко Петлішенко став заслуженим артистом України, а Іван (він взяв сценічний псевдонім Мар’яненко) став народним артистом СРСР і навіть грав Леніна в театрі, що в радянські часи було найвищим визнанням акторського таланту. 

Звичайно ж, успіхи племінників Марка стали можливими тільки завдяки турботам дядька. Але все ж,  бабусею цих знаменитих акторів була наша катеринівська жінка  - Явдоха Петлішенко.

Після розлучення батька з Явдохою для Марка починаються  нелегкі  часи. Він то деякий  час  живе в домі князя, навчаючись разом з князівськими дітьми (до речі, популярна в народі та і в історії літератури думка, що тоді Марко був за козачка, хибна – Марко був майже на рівні княжат – достатньо того факту, що у вісім років він вже грав на музичних іструментах і говорив французькою).Деякий час  проживав в Компаніївці біля Бобринця у генерала, навчався в дяка в Вознесенську, але найважче йому довелося, коли тато залишив його у новокрасненського попа Нестеровського. Ось тут малий Марко дійсно був за наймита – доглядав за худобою, читав по  покійниках, а зароблені гроші віддавав попу. Саме тоді Кропивницький відчув на собі тяжку долю селянських  дітей, саме тут розпочалося формування його гуманістичного світогляду. 

Перебуванню Марка Лукича в Новокрасному присвячені цілі розділи художньо-документальних книг українського письменника Миколи Смоленчука «Степи полинові» та «Ой літав орел»; про свої дитячі роки Марко Лукич розповідає в своїх автобіографіях та в листах  до А.Маркович; арбузинський журналіст М.Петров (Михайло Пигида) написав повість «Маркове дитинство».

Протягом  свого життя Марко Лукич проживав у багатьох містах і селах нинішніх Кіровоградської, Миколаївської, Харківської областей, містах Єлисаветграді (нині Кіровоград),

В кімнаті є  копії всіх сторінок книг і документів, які стосуються життяМ.  Кропивницького в нашому селі. Серед них – рукопис і перша публікаціяповісті «Маркове дитинство»

Харкові, Києві, Одесі. Спочатку, коли мати покинула малого Марка, поневірявся по людях , а потім в силу специфіки театральної діяльності об’їздив практично всю європейську частину Російської імперії, включаючи Варшаву (тоді Польща належала Росії), а також Західну Україну, яка належала Австро-Угорщині.

На цьому стенді – карта Єлисаветградського повіту Херсонської г-бернії кінця ХІХ століття, на якій позначені  місця проживання Марка Лукича, а також ілюстрації : «Одеса часів Кропивницького», «Київський університет» (в ньому письменник вчився біля двох років), «Театр в Москві» (в ньому була поставлена опера «Катерина»), види Санкт-Петербурга і Новокрасного  (сучасні фотографії)

Фотографії різних років, в тому числі остання фотографія1909 року на   хуторі Затишок (деякі надруковані з оригіналівфотопластинок)

    Для нас цікаво те, що на території нинішньої Миколаївської області, крім Катеринівки та Новокрасного  майбутній драматург жив також в Олександрівці та Вознесенську, Молдавці (нині село Козубівка Доманівського району,  неодноразово виступав в Миколаєві та Вознесенську, бував в Богданівці, де жив його товариш і кум, відомий історик, композитор і громадський діяч Микола Аркас. Серед гастрольних поїздок слід відзначити виступи в Москві (саме там відбулася прем’єра опери М.Аркаса «Катерина» на слова Тараса Шевченка), в Санкт-Петербурзі на сцені імператорського  Маріїнського театру (на одній із вистав навіть був присутній сам російський цар Олександр ІІІ).    


Будинок родини Кропивницьких на хуторі Затишок – останнє помешкання драматурга (реконструкція)

     Проте найдовше Марко Кропивницький проживав у Єлисаветграді (нині Кіровоград). Тепер в будинку, де він жив, знаходиться музей великого режисера, а також на хуторі Сашино в Харківській губернії, який сам Марко Лукич називав Затишок (нині біля села Сподобівка Шевченківського району  на Харківщині). На жаль, дім Кропивницьких згорів під час громадянської війни (за переказами місцевих жителів його спалили червоноармійці, прийнявши вдову письменника, яка була лікарем, за «буржуйку»), але в 90-х роках минулого століття харківський підприємець Ю.К.Апазіді (грек за походженням) побудував в тому ж місці цегляну будівлю, яка повторювала будинок Кропивницьких, правда в півтора рази збільшену. Але ще більший жаль викликає той факт, що після смерті Юрія Костянтиновича цей будинок, де був відкритий музей, кваліфіковано розграбували (забрали найцінніші експонати) українці, які вважаються працівниками культури, а сам будинок покинутий практично напризволяще.

Кілька стендів присвячено життю письменника. Тут знаходяться фото-графії самого Марка Лукича різних років (деякі з них оригінальні), серед них –і остання його фотографія на хуторі Затишок 1909 року, фотографії його дружин (перша дружина письменника –Олександра Вукотич  померла), відеофільм «Пісні Маркової ниви»,знятий в 1995 році миколаївськими журналістами Олександром Митрофановим і Юрієм.Трегубовим. Тоді ж в Новокрасному  побував онук Марка Лукича – Ігор (син Ольги), в 2005 році була відкрита меморіальна кімната. На відкриття кімнати прибули численні гості, в тому числі тодішня голова районної ради А.М.Різніченко, начальник відділу культури  В.П.Іваненко, місцеві  літератори Віталій Поплавський, Микола Дзудзело, Анатолій Медвінський, Григорій Кислиця, представники всіх класів місцевої школи. Як і належить, кімнату освятив ієрей  Свято-Успенської церкви отець Віталій. Відбулося справжнє літературне свято, де свої вірші читали місцеві автори і школярі, виконувалися народні пісні, які  любив  і так талановито виконував великий актор Марко Лукич Кропивницький

Робота по вивченню життя і творчості Кропивницького дала значний поштовх   краєзнавчій роботі в школі. Поставивши для себе головне завдання – створення музейної кімнати, юні дослідники отримали таку кількість інформації, яка виходила далеко за межі  основної діяльності. Так, за останні роки були створені альбоми «Річка нашого дитинства», «Свято-Успенська церква в Новокрасному» (перші місця в обласних конкурсах), «Кірсанова балка: звичайнісінька чи неповторна?» (друге місце в області), «Сто назв Новокрасного (повний топонімічний словник)»(перемога в районному конкурсі), «Новокрасне. Легенди. Факти. Коментарі» (перше місце в обласному конкурсі), «Казьонка» (відзнака в обласному конкурсі), учень школи Колос Віталій став учасником міжнародної учнівської наукової конференції у м. Львові і його матеріали надруковані у збірнику, виданому в Мінську (Білорусія).      

На відкритті меморіальної кімнати Марка Кропивницького

Високу оцінку отримала наукова робота Л.Єльнікової «Маловідомі сторінки життя родини Кропивницьких», яка опублікована у Всеукраїнських збірниках наукових робіт, а автор стала переможцем ІІ етапу конкурсу - захисту в Малій Академії наук України. Учні школи неодноразово брали участь в краєзнавчих наукових конференціях в місті Миколаєві, друкували свої творчі доробки в періодичних виданнях і збірниках

Нагороди юних краєзнавців школи (тільки деякі)

Теплі стосунки підтримують новокрасненські школярі з учнями с.Кам’яне-Костувате Братського  району. Фото на згадку в музеї Панаса Саксаганського

А початком такої дослідницької роботи стало вивчення життя і творчості Марка Лукича Кропивницького.

Матеріалами своїх розвідок учні школи щедро діляться з своїми колегами – учнями школи в селі Кам’яне-Костувате Братського району – села, де народилися троє зі славної родини Тобілевичів (Микола, Панас і Марія), іншими школами і бібліотеками, в тому числі Миколаївською міською бібліотекою ім. М.Л.Кропивницького. В меморіальному куточку бібліотеки є і наші експонати – пам’ятна медаль, дослідницькі  роботи учнів нашої школи та вчителя історії Титаренка О.І.                    

Особливе місце в експозиції кімнати займає творчість місцевих літераторів – нащадків славних літературних традицій, започаткованих Марком Кропивницьким. Недарма перший альманах арбузинських авторів отримав символічну назву – «Маркова нива», а відкривають цю збірку вірші Григорія Кислиці, який народився і виріс в тій же Катеринівці, що і Марко Лукич Серед місцевих літераторів слід відзначити Миколу Палієнка, члена Спілки письменників України, лауреата республіканської премії ім. П.Тичини, ветерана Великої Вітчизняної війни Івана Олександровича Брашевана, (до речі, серед матеріалів кімнати є  і рукописна книга цього автора

Матеріали зі стенду «Пам’ять»: поштова марка,  диплом фестивалю, альманах «Маркова нива», фото -  мить спуску на воду річкового пароплава «Марко Кропивницький»є тільки в нас

Окремий  стенд  присвячується письменникам Арбузинщини –літературним нащадкам  Марка Лукича Кропивницького«Зорі над Бугом»). Представлені також Микола Дзудзело (він, як і Марко народився не в нас, але виріс в нашому селі), Юрій Кіпер (на жаль, уже покійний –укладач і редактор «Маркової ниви»), Анатолій Медвінський, Михайло Пигида, Леонід Дебелий, Олександр Кизим, Людмила Николайко, Федір Куц, Віктор Кириленко, Василь Юдов. Абсолютно всі книги місцевих авторів з їх автографами.

Символічним  є і завершення експозиції. На кінцевому стенді  фотографії тих акторів, які працювали з Марком Кропивницьким. Дехто, як Марія Заньковецька, тривалий період, дехто, як Володимир Неми-рович-Данченко, всього в одному спектаклі. Але всі вони разом створили  неперевершений театр Корифеїв


Завершальний стенд експозиції

НИЗЬКО   ВКЛОНИМОСЯ   ЇМ!

ЛАСКАВО ПРОСИМО!

Ми запрошуємо учнів шкіл району, вчителів,всіх тих, хто небайдужий до нашого минулого, до української літератури і українського мистецтва,  відвідати меморіальну кімнату.

НАША АДРЕСА:

Новокрасненська ЗОШ І-ІІІ ст.вул.Величка, 23  с.Новокрасне Арбузинський район Миколаївська область

Попередивши за два дні, ви зможете ознайомитися з експозицією кімнатив будь-коли, включаючи вихідні, без попередження – в будні дні до 16 годиниконт.тел. 0992783660

Випадкове зображення

dscn7637.jpg

Опитування

Як часто Ви відвідуєте бібліотеку?

Раз на рік - 20%
Раз на місяц - 13.8%
Раз на тиждень - 10.8%
Кожен день - 52.3%
Жодного разу - 3.1%

Total votes: 65

Відео про бібліотеку




Copyright ® 2012; Vyzer O.M.; E-mail: vyzer62@gmail.com